Як розвинути пам'ять у дітей

«Давай вивчимо віршик до свята!»- навряд чи дорослі, адресуючи подібні репліки дитині, розуміють, який складний психічний процес вони запускають. Пам'ять як здатність запам'ятовувати і зберігати враження дарована людині від народження, але володіти і керувати нею ми вчимося все життя. Люди з давніх-давен намагалися винаходити прийоми, що допомагають запам'ятовувати потрібну інформацію, передаючи їх з покоління в покоління під загальною назвою «мнемотехніка» (від грецьк. «мнемо» — пам'ять). З дитинства людина починає послідовно  володіти власною пам'яттю.

З погляду відомого психолога П. П. Блонського, насамперед діти зберігають у пам'яті виконані ними рухи, потім запам'ятовуються пережиті почуття та емоційні стани. Далі доступними для збереження стають образи речей, і лише на найвищому, останньому рівні дитина може запам'ятати і відтворити смисловий зміст сприйнятого, виражений у словах.

Рухова пам'ять виявляє себе вже в дитинстві, коли малюк починає брати руками предмети, вчиться повзати, ходити. У ранньому віці дитина вчиться бігати, стрибати, вмиватися, застібати гудзики, зашнуровувати черевики. У дошкільному віці робота рухової пам'яті стає дедалі складнішою. Заняття спортом, танцями, грою на музичних інструментах передбачають вміння дитини запам'ятовувати, зберігати та відтворювати у певному порядку дедалі складніші рухи. Це, звичайно, вимагає спеціального тренування під керівництвом дорослого, який спочатку показує дітям послідовність рухів, а потім стежить за правильністю їх виконання.

Емоційна пам'ять зберігає враження про відносини та контакти з оточуючим, застерігає від можливих небезпек або ж, навпаки, підштовхує до дій. Наприклад, якщо раптом дитина обпеклася  гарячою праскою або була подряпана кішкою, то отримані враження можуть обмежувати її цікавість у майбутньому краще за будь-які заборонні слова дорослих. Або ж дитина просить батьків про перегляд певного фільму, який вона вже багато разів дивилася. Розповісти його зміст малюк не може, зате пам'ятає, що цей фільм дуже смішний. Так діє пам'ять почуттів.

Особливо багата дитяча пам'ять образами окремих конкретних об'єктів, колись сприйнятих дитиною: смак напою та торта, запах мандаринів і квітів, звуки музики, м'яка на дотик шерсть кішки тощо. Це образна пам'ять — пам'ять на  те, що сприймається за допомогою органів чуття: зору, слуху, дотику, смаку, нюху. Тому образну пам'ять поділяють на зорову, слухову, нюхову, смакову, дотикову. У зв'язку з тим, що в людини найважливіше значення мають зір і слух, найкраще розвинені зорова і слухова пам'ять.

У деяких дітей дошкільного віку зустрічається особливий вид зорової пам'яті – ейдетична. Її називають іноді фотографічною пам'яттю: дитина, ніби фотографуючи, дуже швидко, яскраво, чітко відображає в пам'яті певні об'єкти і потім легко може їх згадати до дрібниць, вона немов знову бачить їх і може описати у всіх деталях.

Ейдетична пам'ять - вікова особливість дошкільнят, при переході до молодшого шкільного віку діти зазвичай втрачають цю здатність.

Словесна пам'ять - пам'ять на інформацію, подану в словесній формі, - розвивається у дошкільника паралельно з розвитком мови. Так, у дослідженнях Р. І. Жуковської показано, що малюки краще запам'ятовують вірші, в яких вони можуть прямо поставити себе на місце дійової особи. Середні та старші дошкільнята краще запам'ятовують вірші за допомогою активних ігрових чи уявних дій. Наприклад, хлопчик після триразового читання вірша запам'ятав лише 3 рядки; після участі в драматизованій грі за цим віршем - 23 рядки; після повторної гри та показу картинок - 38 рядків. Таким чином, активна дія — ігрова чи уявна — значно підвищує словесне запам'ятовування.

Для старших дошкільнят стають доступні елементи логічного запам'ятовування. Так, якщо навчати старших дошкільнят тому, як здійснювати вибір картинок до слова, щоб потім по картинках пригадати слова, то діти поступово засвоюють такі прийоми логічного запам'ятовування, як смислове співвідношення та смислове угрупування.

Дитяча пам'ять напрочуд пластична. Вірші, пісеньки, репліки героїв фільмів і мультфільмів, незнайомі іноземні слова, здається, наче «прилипають» до дитини. Дитина  зазвичай не ставить перед собою усвідомлених цілей щось запам'ятати. Вона запам'ятовує лише те, на що звернена її увага, що справило на неї враження, що було цікаво. Це мимовільна пам'ять.

У віці чотирьох-п'яти років починає складатися довільна пам'ять, яка припускає, що дитина змушує себе запам'ятати щось за допомогою волі. Найпростіший приклад прояву довільної пам'яті - ситуація, коли дитина старанно заучує вірш вранці. Розглянемо, як діє довільна пам'ять. Спочатку дитина лише виділяє завдання: "Треба запам'ятати вірш". Необхідними прийомами для запам'ятовування вона ще не володіє. Їх дає дорослий, пропонуючи повторювати окремі рядки, потім строфи, і навіть спрямовує пригадування питаннями «А що було потім?», «А далі?». Дитина поступово вчиться повторювати, осмислювати, пов'язувати матеріал у цілях запам'ятовування й зрештою усвідомлює необхідність цих спеціальних дій запам'ятовування (повторення, простеження смислової послідовності тощо. п.). 

<< Назад