Особливості дитячої пам'яті
Мама з Дімою вчить вірш до свята в дитячому садку. Мама читає рядок, Діма має його повторювати. Він і повторює, на кожному слові підстрибуючи. Так вивчено перший стовпчик. На другому мама не витримує:
- Не стрибай, сядь.
Діма сів. Мама читає наступні рядки, а Діма тим часом намагається зробити стійку на голові.
— Сядь, кому кажу!
Діма сів і надувся.
Що у перспективі: втрата інтересу до навчання. Раз від нього вже зараз такі неприємності — що буде потім?
Мама помиляється . Хлопчик знайшов спосіб запам'ятати вірш. Так-так, робота мозку у дітей безпосередньо пов'язана з рухом. І коли вони вчать і роблять маневри (хитають ногою, лізуть на драбинку та висять під стелею тощо) — це спосіб активізувати пам'ять!
Що треба було зробити мамі? Дозволити рухатись так, як дитині подобається. І тільки якщо раптом забув про вірш, захопившись грою, тактовно нагадати: Давай ще повторимо. І, можливо, навіть навчаючи, рухатися разом (наприклад, на кожен рядок плескати в долоні). Дітям треба не тільки дозволяти рухатися, коли щось слухають і запам'ятовують (або виконують завдання), — спонукати їх, радити, особливо якщо, наприклад, довгий вірш.
Потреба вчитися, знати, пізнавати нове формується не в школі — у дошкільні роки.
