Як побороти дитячі лінощі?

Сидить Микита майже годину без моєї опіки, а йому якраз 4 роки скоро, нудьгує, нічого не робить. Чи  Вам знайома така ситуація? Я пропоную:

	«Давай почитаємо!» - "Не хочу",
	«Давай помалюємо!», - "Не хочу",
	«А що ти хочеш?» - "Нічого не хочу!".

Що це апатія (в 4–то роки), поганий настрій, втома або просто лінь щось робити, рухатися, творити, вигадувати, пробувати? Майже кожен дорослий, у кого є чи були діти, не може сказати, що його дитина ніколи не лінувалася. І майже кожен думає, що можна будь-якими доступними способами подолати цю саму лінь!

Яке коріння лінощів? Як їх виявити та знешкодити ще на початковій стадії, поки вони не переросли у звичку? Іноді так і хочеться накричати, покарати, поставити в кут, і, чого вже гріха таїти, замахнутися прутиком, а то й випробуваним «дідівським» — «батьковим» ременем… От тільки допомагають такі способи далеко не завжди . Легко примусити, підкорити маленьку дитину виконати вашу волю, а ось навчити, як переламати цю горезвісну лінь-матінку, яка раніше за нас народилася, не виходить. Найчастіше обертаються ці методи озлобленістю та непорозумінням, а іноді й роз'єднують дітей та батьків на довгі роки  холодності. Отже, треба знаходити щось інше у способах, щоб інтереси та бажання обох сторін збіглися: батькам – бажаний результат, дитині жива участь та інтерес.

Чи потрібно при цьому винаходити велосипед? Може, є якийсь готовий рецепт боротьби з цією  тягомотиною? Одна моя знайома, творчо переробивши епізод із «Джентельменів удачі», придумала спосіб, граючись, змусити сина мити посуд, прибирати іграшки, складати розкидані речі. Можна влаштовувати гру наввипередки з особистою участю одного з батьків. Загалом тут необмежена кількість варіантів. Щоправда, вам доведеться час від часу змінювати репертуар. Але ігри допоможуть боротися з дитячими лінощами років десь до 10. А потім лінощі входять у звичку, що важко виправити, боротьба з якою може перерости в справжню психологічну війну з «капанням на мізки» і відвертим саботажем… 

У старшому віці дуже хорошим способом боротьби з лінощами можуть стати серйозні завдання та серйозна відповідальність за домашні справи. Дитячі психологи кажуть, що допомагати дорослим діти можуть із раннього віку. Потрібно лише давати їм посильні, зрозумілі завдання та обов'язково контролювати їх виконання до кінця.

Добру допомогу у боротьбі дають також заняття спортом. Іноді хорошим стимулом може бути власний приклад чи приклад із життя кумирів. Іноді проявом дитячих лінощів може бути просто втома. Вам здається, що дитина лінується, а їй хочеться просто відпочити. Будьте терплячі та уважні, не дратуйтесь, а просто поговоріть зі своєю дитиною. У будь-якому випадку, пам'ятайте, що лінощі – не найстрашніша річ у житті!

Як боротися з дитячими лінощами?

Ох вже ці лінощі! Скільки батьківських нервів витрачено в безплідних спробах подолати лінощі свого чада! Чому ж лінуються наші діточки і як з дитячою лінню боротися? Виявляється, не всяка лінь шкідлива. Напевно, Вам доводилося неодноразово почути вираз: «Лінь – двигун прогресу». Людині «ліньки» самій ходити і вона навчилася використовувати для свого пересування коней, а пізніше – автомобілі. Домогосподаркам стало набагато легше, коли на допомогу їм прийшли пилососи, пральні та посудомийні машини. А хіба можна сказати, що автори цих чудових винаходів були ліниві? Деколи все життя винахідник працював, не покладаючи рук, щоб досягти потрібного результату.

А що взагалі прийнято розуміти під «дитячою лінню»? Небажання допомагати мамі по господарству, прибирати за собою, вчитися чи щось ще?  До такої поведінки часто ми з Вами, дорослі, самі штовхаємо своїх дітей. Коли дитина вперше намагається виконати щось сама, не у всіх батьків вистачає терпіння витримати її повільність і неквапливість. З бойовим кличем: "Давай я!" мама чи тато кидаються на допомогу чаду та… повністю позбавляють його ініціативи! Дитина звикає думати, що за неї все завжди робитимуть інші. А через багато років підліток на мамині обурення зі щирим здивуванням заявить: «Чому це я повинен зробити? Адже є ти!».

Перший спосіб боротьби з дитячими лінощами в «зародку» — це давати дитині можливість довести розпочату справу до кінця. І не доробляти за нею! Дитина має засвоїти, що всі розпочаті справи вона повинна завершувати, а не чекати допомоги від мами. Якщо дитина лінується вчитися, не поспішайте карати її. Цілком можливо, що лінощі – це реакція у відповідь дитячого організму на навантаження. Дитина просто не в змозі впоратися з навантаженням і її організм вимагає перепочинку. При цьому сама дитина не має права знизити це навантаження. Тоді організм поступає хитріше – він занедужує. Все, тепер можна законно не ходити до школи!

Інша причина «лінивого» навчання дитини криється у відсутності мотивації. Дитині, особливо молодшому школяреві, абсолютно невтямки, навіщо ж  потрібна школа. Ходити до школи та висиджувати там півдня, слухати вчителів, а потім ще цілий вечір провести за уроками. "Навіщо мені це?" - Запитує себе дитина. І відповідь: «Бо так хочуть батьки», — йому нічого не пояснює.

Ярлик «ледаря» може здатися дитині дуже зручним та вигідним. Тоді вона із задоволенням «носитиме» цей ярлик, прикриваючись ним як щитом. Навіщо щось змінювати, якщо можна сказати всім: «Мені ліньки!»  Дитині набагато складніше визнати, що її, наприклад, ображають однокласники, ніж сказати: «Лінь йти в школу!».

З'ясувавши, яка причина лінощів саме Вашої дитини, Ви зможете допомогти їй впоратися з ними. Якщо дитина перевантажена, допоможіть їй зняти навантаження, перегляньте Ваші вимоги до неї.  Від дитини не можна вимагати чогось не за віком, але це не означає, що її потрібно обслуговувати. Дитина 7-10 років може прибрати на своєму столі, помити після себе тарілку, заправити свою постіль, винести сміття.

Мотивувати дитину щось робити досить складно. Тут вже важливо Вам, як батькам, не полінуватись і придумати мотивацію. Наприклад, малюкові можна говорити: «Складеш іграшки – швидше підемо на прогулянку». Діти люблять момент змагання, тому можна влаштовувати прибирання наввипередки, переможцю – приз. Мотивацією для дитини може стати навіть проста похвала, особливо за всіх членів сім'ї. Гордість за виконану роботу – чудовий стимул.

Звичайно, ображати дитину за лінощі, скаржитися знайомим: «Моя дитина така лінива!», насправді, набагато легше для батьків, ніж виявити винахідливість та фантазію у боротьбі з ними. 

Звідки беруться дитячі лінощі?

«Дитина нічого не хоче допомагати; уроки робить тільки з-під палиці;   Скільки разів ми чули подібні скарги і самі нарікали на недбалість і лінощі своїх дітей? Педагоги та вихователі теж не залишаються осторонь. На думку багатьох, діти зовсім не хочуть навчатися, цікавляться лише комп'ютерними іграми та зарубіжними мультфільмами. 

Ви спостерігали дітей на дитячому майданчику? Там кожен, залежно від свого темпераменту та особливостей характеру, зайнятий справою. Хтось цілеспрямовано навантажує піском самоскид, хтось із захопленням робить паски, хтось збирає листя та палички.

У дитячому віці гра – це справжнісінька праця, і якщо не розглядати випадки крайньої патології, то спочатку всі діти діяльні та допитливі. Мене весь час вражає завзятість, з якою діти прагнуть зробити задумане, досягти бажаного, наприклад, навчитися ходити. Дитина падає, знову і знову піднімається, щоб зробити свій перший невпевнений крок. Хіба можна запідозрити лінощі у дитини, яка вдесяте намагається донести на совочку пісок і висипати його у цебро? Чому ж потім цю дитину не змусити винести сміття чи виконати завдання з математики? Звідки з'являється лінь,  хто її нашим дітям прищеплює?

Як не сумно це усвідомлювати, але винні ми з вами.

	Ми – батьки, які не змогли або не захотіли витратити час і сили, щоб любов дитини до гри переросла у любов до праці, до якої  можна ставитися як до гри.
	Ми – педагоги та вихователі, які не знайшли можливості зробити нудне навчання цікавим, не знайшли слів, щоб мотивувати учнів на здобуття нових знань та умінь.
	Ми – дорослі, які своїм прикладом неодноразово демонстрували нелюбов до роботи чи домашніх обов'язків.

За одним словом «лінь» ховаються два досить різні поняття. Є лінь як небажання працювати, виконувати будь-які завдання. І є лінощі, як відсутність бажання робити взагалі щось.

У першому випадку причина лінощів криється у відсутності мотивації. Дитина із задоволенням навчатиметься чи виконуватиме, наприклад, роботу по дому, якщо їй це цікаво, якщо в результаті вона відчуває свою значущість , якщо вона отримує бонуси у вигляді похвали з боку дорослих.

У другому випадку, коли йдеться про лінощі як про небажання взагалі щось робити, потрібно бути дуже акуратним і уважним по відношенню до дитини. За такою лінню може ховатися загальна виснаженість організму, як у фізичному,так і психічному рівні. Лінь-апатія найчастіше буває наслідком серйозних внутрішньоособистісних конфліктів. Дитина не може вирішити дуже важливу для неї проблему, і внаслідок замикається у своєму внутрішньому світі, впадає в анабіоз, тим самим заморожуючи надмірні внутрішні переживання. Будь-яка активність, що виводить її зі стану внутрішнього сну, ретельно припиняється, і ні про яке прагнення до корисних справ не може бути й мови. У цьому випадку дитині знадобиться надзвичайна чуйність та психологічна грамотність зі сторони батьків, у деяких випадках не обійтися і без кваліфікованої допомоги фахівців..

<< Назад