Чому діти не хочуть навчатися
Чому діти не хочуть навчатися Майже для всіх першокласників 1 вересня — це свято, на яке вони чекають з нетерпінням. Але вже за рік багатьом дітям не подобається ходити в школу.
Ця проблема не нова. Ще Шекспір писав про «плаксивого школяра, який равликом повзе до школи». Однак сучасні діти відрізняються від своїх попередників тим, що набагато винахідливіші і наполегливіші в небажанні вчитися. Спробуймо розібратися у цій проблемі за допомогою реальних історій.
"Ой, це нецікаво!"
Діма навчається у другому класі престижної школи із поглибленим вивченням іноземних мов. Вже з першого класу Дімі важко давалася математика, але батьки не хвилювалися, адже і їм іноді складно було зрозуміти програму «Еврика».
З другого класу дітям стали виставляти оцінки і погані позначки посипалися на Діму з усіх предметів.
Діма жвавий, веселий хлопчик, він любить знайомитись з новими людьми та розмовляти про все на світі. Ось тільки в школу хлопчина ходити не хоче, Дімі нецікаво на уроках. Апатичний на заняттях, він стає спритним на перервах і дражнить однокласників.
Шкільна вчителька порадила звернутися до психолога: «Можливо, у Діми погана пам'ять та увага, і тому йому важко у школі?».
Тестування показало, що Діма — розумний хлопчик, пам'ять і увага в нього розвинені не гірше, ніж у ровесників. Ось тільки на всі завдання та ігри, запропоновані психологом, Діма відповідав: "Ой, це нецікаво!" Мама, яка спостерігала цю картину, не витримала: А що тобі цікаво? До школи ти не хочеш ходити, танці покинув, спорт тобі не подобається! Комп'ютер подарували, ти навіть до нього не підходиш!
Діма — довгоочікувана єдина дитина у сім'ї. З перших років життя тато та мама приділяли велику увагу його вихованню: хлопчик відвідував дитячі центри раннього розвитку, танці, дитячу театральну студію, гурток малювання, теніс. Нині Діму водять на айкідо та в музичну школу (у нього ідеальний слух). Батьки стурбовані, що Діма нічим не цікавиться, і пропонуючи синові різні гуртки та секції, сподіваються, що зможуть знайти йому захоплення до душі. Потрібно тільки пробувати! А ось що робити зі школою вони не знають.
Коментар психолога:
Насамперед Діма зазнає фізичного та інтелектуального навантаження. У його школі не тільки поглиблене вивчення іноземних мов, а й ускладнена програма з математики. Невеликий відсоток дітей його віку може легко впоратися з такими навантаженнями. Адже Діма ще займається спортом і музикою.
У цій гонитві за освітою можна втратити не тільки інтерес до знань, а й здоров'я. Якщо навантаження знизити, чи захоче Діма вчитися? У прагненні дати дитині все найкраще , батьки забули надати Дімі можливість самостійно вирішувати. Така дитина не може керувати собою: з нею потрібно робити уроки, складати її шкільний ранець, водити скрізь за ручку.
Дорогі мами, чи завжди вам хочеться ходити на роботу, навіть найулюбленішу і найоплачуванішу? Школа не може бути вічним святом знань, це місце, де дитині необхідно навчитися працювати і бути відповідальним за себе і свої рішення.
«Вчителька занадто сувора»
Євгенії 10 років. За словами мами, Женя — тиха та слухняна дівчинка, у неї завжди було важко допитатися, чим займалася в дитячому садочку, як справи у школі. Женя добре навчалася у першому класі, але мама помічала, що доньці незатишно у школі — вчителька надто сувора. Негативному відношенню до вчительки батьки не надали великого значення, адже Женя добре вчиться, і школа одна з найкращих у місті. Тато Жені сказав: «Суворі вчителі — міцні знання!».
У другому класі Женя почала хворіти. Вранці, коли треба було йти в школу, зі сльозами на очах вона розповідала, що в неї болить живіт, їй погано. У школі у дівчинки піднімалася температура. Але вона зникала, як тільки Женя залишалася вдома.
У третьому класі Женя частіше хворіла, аніж відвідувала школу. Якось батькам Жені зателефонувала мама однокласниці. Її дочка Маша, яка теж недолюблює вчительку, сказала, що Ірина Веніамінівна ненавидить Женю через те, що та не захотіла їсти в шкільній їдальні.
Про конфлікт із котлетами Женіна мама знала. У другому класі дітям не сподобалися котлети. Але вчителька наказала їм: «Тарілки мають бути чистими, всі все з'їдять!». Діти не наважилися суперечити суворій вчительці, і тільки Женя зі сльозами на очах відмовилася це зробити. Удівчинки завжди був поганий апетит, і нагодувати її було важко. Мама Жені принесла довідку від лікаря і звільнила доньку від шкільних сніданків.
Виявилося, що саме з цього моменту вчителька почала чіплятися до дитини, постійно кричати на неї. Батьки Жені не могли повірити, що завжди коректна в спілкуванні з ними вчителька, може принижувати Женю.
Нині Женя навчається в іншій школі. Поступово вона оживає. Нова вчителька хвалить Женю за успіхи в математиці.
Коментар психолога:
Конфлікт дитини з учителем — найчастіша причина небажання ходити до школи. Школяр будь-якого віку практично не має можливості протистояти жорсткому домінуванню вчителя. Неможливість терпіти таке ставлення до себе зазвичай веде до відкритого скандалу. Вчитель має достатньо важелів, щоб упоратися з явною непокорою, і наступним етапом взаємин стають прогули, усвідомлені чи неусвідомлені (шляхом відходу у хворобу).
Женя за вдачею замкнута дівчинка. Таким дітям важко ділитися своїми переживаннями, навіть якщо мають хороші стосунки з батьками. Порада батькам: якщо ви хочете більше знати про життя своєї дитини, а вона дає односкладові відповіді, почніть розповідати про переживання та події свого життя. Така поведінка дорослих підвищить самоповагу дитини і слугуватиме взірцем для наслідування.
"Ботанити" непопулярно.
Олі навчання завжди давалося легко: відмінні оцінки в табелі, участь в олімпіадах з різних предметів. Коли Олі було 14 років, батьки переїхали жити в інший район міста, а Оля пішла в нову школу. Спочатку дівчинка хвилювалася, що в неї немає подруг, нема з ким гуляти, але поступово вона потоваришувала з однокласницями — і життя налагодилося! Ось тільки успішність у Олі погіршилась. Батьки вирішили, що у новій школі вищі вимоги, та й у перехідному віці таке буває – інтерес до навчання спадає! Але коли в табелі доньки вони побачили несподівано низьку оцінку з улюбленої біології, то забили на сполох.
У відвертій розмові з батьками Оля розповіла, що у новому класі «ботанити» (добре вчитися) непопулярно та можна стати вигнанцем суспільства. Її ініціативність під час уроків висміяли у перші дні перебування у школі. Завоювати прихильність однокласників Олі вдалося за допомогою того, що вона давала списувати домашні завдання. Уроки вчити Оля не перестала, але руку на заняттях вона тепер не піднімає і прагне відповідати середньо і не хизуватися своїми знаннями. На сімейній раді вирішили, що буде краще, якщо Оля повернеться до колишньої школи.
Коментар психолога:
Оля вчинила дуже розумно, вона замаскувала своє прагнення до знань. Але її маскування настільки вдалося, що рівень знань неминуче знизився. Сім'я ухвалила розумне рішення — повернути Олю до колишньої школи. Випадок Олі — скоріше виняток із правил. У підлітковому віці справді зменшується бажання вчитися, на перший план виходить спілкування з однолітками. Докази батьків, що хороша освіта дає більше шансів на гідне життя, підлітків переконують мало. У сучасному житті вистачає мільйонерів без вищої освіти і вчених, які важко зводять кінці з кінцями.
Одна моя знайома легко довела 16-річному синові необхідність вищої освіти. Влітку вона влаштувала сина працювати кур'єром у рекламну фірму. Навіть за неповний робочий день хлопець дуже втомлювався носити тяжкість у спеку. Співробітники обережно поцікавилися у матері: «У сім'ї не вистачає грошей?». Вона відповіла: «Нехай син сам вирішить, як хоче заробляти гроші: ногами чи головою!».
Юлія Алімова, дитячий психолог.
